Криптоактиви в електронній комерції: від ідеї до реальності
Криптоактиви як засіб оплати в електронній комерції мають сповнений злетів і падінь шлях розвитку. Спочатку в індустрії були великі очікування щодо їхніх переваг, таких як незворотність транзакцій, низькі комісії та миттєвий зарахування в міжнародних переказах, вважаючи, що ці характеристики можуть вирішити багато проблем традиційних платіжних систем. Проте реальна ситуація не була такою гладкою, як очікувалося. Лише нещодавно, з поступовим дорослішанням ринку та постійним розвитком технологій, ця ситуація почала змінюватися. У цій статті буде детально розглянуто процес впровадження криптоактивів у сфері електронної комерції, від ранніх очікувань та реальності до важливості мережевих ефектів, а також нових можливостей, які надають стабільні монети, розкриваючи основну логіку та напрямки майбутнього розвитку.
Різниця між ідеалом і реальністю: чому теоретична перевага не змогла перетворитися на ринкову прийнятність?
Приблизно в 2014 році біткоїн пережив перший ціновий бульбашка (меншого масштабу в порівнянні з 2017 роком), що вперше привернуло увагу громадськості до криптоактивів. Тоді в індустрії широко вважалося, що електронна комерція стане突破口ом для поширення криптоактивів. Особливо малі та середні електронні торговці вважалися тими, хто першими впровадить цей новий спосіб оплати, оскільки "ризик відмови від платежу" у традиційних платіжних системах завжди був їхньою головною турботою. Наприклад, клієнти можуть вимагати скасування платежу з причин "товар не отримано" або "шахрайська угода", в той час як торговці часто повинні нести всі збитки. Невідворотна природа транзакцій з криптоактивами теоретично може кардинально вирішити цю проблему.
Крім того, переваги криптоактивів у сфері міжнародних платежів також привертають увагу. Комісія за традиційні банківські перекази може досягати 3%-5%, а час зарахування може тривати 3-7 днів; у той час як витрати на міжнародні перекази криптоактивів є фіксованими та низькими (на початку лише кілька центів), а час зарахування становить всього близько 10 хвилин. Для електронних комерційних бізнесменів, які залежать від глобальних постачальних ланцюгів, це здається ідеальним вибором для зниження витрат і підвищення ефективності.
Однак ці теоретичні переваги не були реалізовані в практичному застосуванні. Незважаючи на те, що деякі великі компанії намагалися впровадити оплату криптоактивами, рівень використання з боку користувачів був вкрай низьким. Наприклад, одна відома туристична платформа оголосила про прийом монет Bitcoin у 2014 році, але через два роки припинила цю послугу через недостатній обсяг транзакцій. Ще більш критичним є те, що технічні обмеження самого Bitcoin стали фатальним недоліком: у 2017 році суперечки щодо розширення Bitcoin загострилися, а комісії за транзакції зросли до 20 доларів за операцію, що зробило покупки товарів вартістю менше 100 доларів економічно недоцільними. На цьому етапі спроби криптоактивів у сфері електронної комерції більше нагадували експерименти для піонерів, а не масштабоване застосування.
Уроки мережевих ефектів: суть заміни валют через призму економіки в'язниць
Криптоактиви в електронній комерції на ранніх етапах зазнали невдач, що, по суті, відображає основну логіку заміни валюти: нова валюта, щоб замінити існуючу систему, повинна подолати мережевий ефект старої валюти. Це можна глибоко усвідомити на прикладі економіки в американських в'язницях.
У 2016 році одне дослідження виявило, що в американських в'язницях рамен став основним "грошовим еквівалентом" замість тютюну. Протягом тривалого часу тютюн через свою портативність, можливість поділу, захист від підробки та широке прийняття залишався "твердої валютою" у в'язницях. Підйом рамену зумовлений "продовольчою кризою", викликаною тривалим браком фінансування у в'язничній системі: ув'язнені загалом стикаються з недостатнім споживанням калорій, тоді як рамен, будучи висококалорійною та легкою у зберіганні їжею, має практичну цінність, яку тютюн не може замінити. Цей випадок виявляє ключове правило: лише коли нова валюта може задовольнити основні потреби, які стара валюта не може покрити, мережевий ефект може бути порушено.
Повертаючись до конкуренції між криптоактивами та традиційними платіжними системами: хоча біткоїн вирішує проблеми відмови від платежів і трансакційних витрат, ці переваги ще не досягли руйнівного рівня. Традиційні платіжні системи сформували потужний мережевий ефект за десятиліття накопичення. Складність криптоактивів, волатильність цін та витрати на технічне обслуговування ще більше послаблюють мотивацію торговців. Як сказав хтось: "Якщо немає такої основної потреби, як голод, валютна система не зміниться легко". На початковому етапі біткоїн не зміг надати "необхідні" причини, отже, природно, йому важко було порушити існуючий порядок.
Переломний момент: приклад Японії та Кореї — "що було спочатку: курка чи яйце" в поширенні криптоактивів
Останніми роками Криптоактиви у сфері електронної комерції нарешті почали демонструвати суттєвий прогрес, причому приклади з Японії та Кореї є найяскравішими. Незважаючи на те, що на початку 2018 року ціни на Криптоактиви різко впали, викликавши занепокоєння на ринку, обидві країни все ж таки сприяли впровадженню Криптоактиви-оплат у mainstream-роздрібній торгівлі. Наприклад, одна велика електронна комерційна платформа в Японії у 2018 році оголосила про підтримку платежів у біткоїнах, охопивши свою електронну платформу, туристичні послуги та навіть послуги мобільних операторів; найбільша мережа продуктових магазинів Кореї також інтегрувала платежі у біткоїнах та ефіріумі, дозволяючи споживачам купувати продукти харчування та побутові товари за допомогою Криптоактиви.
Ці випадки мають спільну рису: поширення криптоактивів не є ініціативою торговців, а є наслідком попереднього формування бази користувачів. Японія та Південна Корея є одними з країн з найвищим рівнем володіння криптоактивами у світі. Коли велика кількість користувачів вже володіє криптоактивами (як інвестицією або для розподілу активів), підключення торговцями платіжних каналів стає природним кроком. Це підтверджує логіку "спочатку користувачі, потім торговці": лише коли група володільців криптоактивів досягає певного масштабу, у торговців з'являється мотивація нести витрати на підключення; при цьому мотивація користувачів володіти криптоактивами спочатку часто походить з інвестиційного попиту, а не з попиту на платежі.
Стабільні монети: ключ до подолання "закляття волатильності", чи нова пастка централізації?
Хоча випадки Японії та Південної Кореї показують, що криптоактиви можуть прорватися на певних ринках, волатильність цін залишається найбільшою перешкодою для їхнього переходу в категорію основних платіжних інструментів. Уявіть собі: якщо ви купите комп'ютер вартістю 5000 доларів за 1 криптоактив, а через 24 години ціна криптоактиву знизиться на 10%, це означатиме, що ви переплатили 500 доларів; навпаки, якщо ціна зросте, торговець зазнає збитків. Ця невизначеність ускладнює як споживачам, так і торговцям сприймати криптоактиви як "міру вартості".
Основним рішенням цієї проблеми вважається "стабільна монета" — тип криптоактивів, що прив'язаний до фіатних валют (таких як долар США, єна). Теоретично, стабільні монети можуть поєднувати технологічні переваги криптоактивів (швидкість, низька вартість, трансакції між країнами) та стабільність цін фіатних валют. Проте на практиці розвиток стабільних монет все ще стикається з двома основними викликами:
1. Протиріччя між централізацією та децентралізацією
Наразі основні стабільні монети використовують модель "грошового забезпечення": емітент повинен зберігати 1 долар США в банківському рахунку як резерв за кожну випущену стабільну монету. Хоча ця модель забезпечує стабільність цін, вона знову вводить ризик централізації — користувачам потрібно довіряти емітенту, що є "достатніми резервами" і "не зловживає коштами". В історії один відомий стабільний монета викликала паніку на ринку через проблеми з прозорістю резервів, що призвело до короткочасного відхилення її ціни від прив'язки до 1 долара.
Інший підхід – це "алгоритмічні стабільні монети", які автоматично регулюють попит і пропозицію за допомогою смарт-контрактів для підтримки стабільності цін, без централізованих резервів. Але такі стабільні монети залежать від "надмірного забезпечення" (наприклад, застава криптоактивів на суму 200 доларів для стабільних монет на 100 доларів) і можуть зіткнутися з "смертельною спіраллю" (падіння цін викликає ліквідацію, що ще більше посилює розпродаж) в умовах екстремальних ринкових коливань. Станом на сьогодні жодна децентралізована стабільна монета не досягла масштабу та стабільності стабільних монет, забезпечених фіатними валютами.
Є думка, що пропонується інноваційна ідея: децентралізована стабільна монета, яку підтримує мережа роздрібних торговців. Подібно до банківських квитанцій, випущених «диким котом» у США у 19 столітті, вона буде спільно гарантована регіональними торговими альянсами та підтримуватиме свою вартість за рахунок реальних товарів і послуг. Така модель може поєднувати децентралізацію та практичність, але для цього потрібно створити широкий консенсус серед торговців і довіру користувачів, що важко реалізувати в короткостроковій перспективі.
Перспективи майбутнього: органічний ріст та множинне співіснування
Криптоактиви в електронній комерції не стануть революцією, що відбудеться миттєво, а швидше за все, це буде органічний процес зростання. З розширенням бази користувачів, які володіють криптоактивами (за даними одного аналітичного агентства, у 2023 році кількість власників криптоактивів у світі перевищила 420 мільйонів), мотивація для підключення бізнесу природно посилиться; водночас, зрілість технології стабільних монет (як централізованих, так і децентралізованих рішень) поступово вирішить проблему волатильності.
Врешті-решт, Криптоактиви та традиційні платіжні системи можуть скласти різноманітну модель співіснування: стабільні монети для щоденних дрібних платежів, основні Криптоактиви як інструмент для великих трансакцій між країнами, а традиційні платіжні методи продовжать обслуговувати користувачів, які не люблять ризик. Як у в'язниці "лапша та тютюн співіснують" — перший є основним засобом обміну, а другий як "зберігання вартості" — майбутня платіжна екосистема також буде диференційована в залежності від різних сценаріїв потреб.
Технології ніколи не чекають на вагань. Історія Інтернету говорить нам, що коли інфраструктура резонує з звичками користувачів, швидкість змін перевищує всі очікування. Справжній вибух криптоактивів у сфері електронної комерції, можливо, лише на відстані "вбивчого додатку" — а зрілість стейблкоїнів може стати тим ключовим зворотним моментом.
Ця сторінка може містити контент третіх осіб, який надається виключно в інформаційних цілях (не в якості запевнень/гарантій) і не повинен розглядатися як схвалення його поглядів компанією Gate, а також як фінансова або професійна консультація. Див. Застереження для отримання детальної інформації.
Криптоактиви платежі в сфері електронної комерції: від невдач до нових можливостей
Криптоактиви в електронній комерції: від ідеї до реальності
Криптоактиви як засіб оплати в електронній комерції мають сповнений злетів і падінь шлях розвитку. Спочатку в індустрії були великі очікування щодо їхніх переваг, таких як незворотність транзакцій, низькі комісії та миттєвий зарахування в міжнародних переказах, вважаючи, що ці характеристики можуть вирішити багато проблем традиційних платіжних систем. Проте реальна ситуація не була такою гладкою, як очікувалося. Лише нещодавно, з поступовим дорослішанням ринку та постійним розвитком технологій, ця ситуація почала змінюватися. У цій статті буде детально розглянуто процес впровадження криптоактивів у сфері електронної комерції, від ранніх очікувань та реальності до важливості мережевих ефектів, а також нових можливостей, які надають стабільні монети, розкриваючи основну логіку та напрямки майбутнього розвитку.
Різниця між ідеалом і реальністю: чому теоретична перевага не змогла перетворитися на ринкову прийнятність?
Приблизно в 2014 році біткоїн пережив перший ціновий бульбашка (меншого масштабу в порівнянні з 2017 роком), що вперше привернуло увагу громадськості до криптоактивів. Тоді в індустрії широко вважалося, що електронна комерція стане突破口ом для поширення криптоактивів. Особливо малі та середні електронні торговці вважалися тими, хто першими впровадить цей новий спосіб оплати, оскільки "ризик відмови від платежу" у традиційних платіжних системах завжди був їхньою головною турботою. Наприклад, клієнти можуть вимагати скасування платежу з причин "товар не отримано" або "шахрайська угода", в той час як торговці часто повинні нести всі збитки. Невідворотна природа транзакцій з криптоактивами теоретично може кардинально вирішити цю проблему.
Крім того, переваги криптоактивів у сфері міжнародних платежів також привертають увагу. Комісія за традиційні банківські перекази може досягати 3%-5%, а час зарахування може тривати 3-7 днів; у той час як витрати на міжнародні перекази криптоактивів є фіксованими та низькими (на початку лише кілька центів), а час зарахування становить всього близько 10 хвилин. Для електронних комерційних бізнесменів, які залежать від глобальних постачальних ланцюгів, це здається ідеальним вибором для зниження витрат і підвищення ефективності.
Однак ці теоретичні переваги не були реалізовані в практичному застосуванні. Незважаючи на те, що деякі великі компанії намагалися впровадити оплату криптоактивами, рівень використання з боку користувачів був вкрай низьким. Наприклад, одна відома туристична платформа оголосила про прийом монет Bitcoin у 2014 році, але через два роки припинила цю послугу через недостатній обсяг транзакцій. Ще більш критичним є те, що технічні обмеження самого Bitcoin стали фатальним недоліком: у 2017 році суперечки щодо розширення Bitcoin загострилися, а комісії за транзакції зросли до 20 доларів за операцію, що зробило покупки товарів вартістю менше 100 доларів економічно недоцільними. На цьому етапі спроби криптоактивів у сфері електронної комерції більше нагадували експерименти для піонерів, а не масштабоване застосування.
Уроки мережевих ефектів: суть заміни валют через призму економіки в'язниць
Криптоактиви в електронній комерції на ранніх етапах зазнали невдач, що, по суті, відображає основну логіку заміни валюти: нова валюта, щоб замінити існуючу систему, повинна подолати мережевий ефект старої валюти. Це можна глибоко усвідомити на прикладі економіки в американських в'язницях.
У 2016 році одне дослідження виявило, що в американських в'язницях рамен став основним "грошовим еквівалентом" замість тютюну. Протягом тривалого часу тютюн через свою портативність, можливість поділу, захист від підробки та широке прийняття залишався "твердої валютою" у в'язницях. Підйом рамену зумовлений "продовольчою кризою", викликаною тривалим браком фінансування у в'язничній системі: ув'язнені загалом стикаються з недостатнім споживанням калорій, тоді як рамен, будучи висококалорійною та легкою у зберіганні їжею, має практичну цінність, яку тютюн не може замінити. Цей випадок виявляє ключове правило: лише коли нова валюта може задовольнити основні потреби, які стара валюта не може покрити, мережевий ефект може бути порушено.
Повертаючись до конкуренції між криптоактивами та традиційними платіжними системами: хоча біткоїн вирішує проблеми відмови від платежів і трансакційних витрат, ці переваги ще не досягли руйнівного рівня. Традиційні платіжні системи сформували потужний мережевий ефект за десятиліття накопичення. Складність криптоактивів, волатильність цін та витрати на технічне обслуговування ще більше послаблюють мотивацію торговців. Як сказав хтось: "Якщо немає такої основної потреби, як голод, валютна система не зміниться легко". На початковому етапі біткоїн не зміг надати "необхідні" причини, отже, природно, йому важко було порушити існуючий порядок.
Переломний момент: приклад Японії та Кореї — "що було спочатку: курка чи яйце" в поширенні криптоактивів
Останніми роками Криптоактиви у сфері електронної комерції нарешті почали демонструвати суттєвий прогрес, причому приклади з Японії та Кореї є найяскравішими. Незважаючи на те, що на початку 2018 року ціни на Криптоактиви різко впали, викликавши занепокоєння на ринку, обидві країни все ж таки сприяли впровадженню Криптоактиви-оплат у mainstream-роздрібній торгівлі. Наприклад, одна велика електронна комерційна платформа в Японії у 2018 році оголосила про підтримку платежів у біткоїнах, охопивши свою електронну платформу, туристичні послуги та навіть послуги мобільних операторів; найбільша мережа продуктових магазинів Кореї також інтегрувала платежі у біткоїнах та ефіріумі, дозволяючи споживачам купувати продукти харчування та побутові товари за допомогою Криптоактиви.
Ці випадки мають спільну рису: поширення криптоактивів не є ініціативою торговців, а є наслідком попереднього формування бази користувачів. Японія та Південна Корея є одними з країн з найвищим рівнем володіння криптоактивами у світі. Коли велика кількість користувачів вже володіє криптоактивами (як інвестицією або для розподілу активів), підключення торговцями платіжних каналів стає природним кроком. Це підтверджує логіку "спочатку користувачі, потім торговці": лише коли група володільців криптоактивів досягає певного масштабу, у торговців з'являється мотивація нести витрати на підключення; при цьому мотивація користувачів володіти криптоактивами спочатку часто походить з інвестиційного попиту, а не з попиту на платежі.
Стабільні монети: ключ до подолання "закляття волатильності", чи нова пастка централізації?
Хоча випадки Японії та Південної Кореї показують, що криптоактиви можуть прорватися на певних ринках, волатильність цін залишається найбільшою перешкодою для їхнього переходу в категорію основних платіжних інструментів. Уявіть собі: якщо ви купите комп'ютер вартістю 5000 доларів за 1 криптоактив, а через 24 години ціна криптоактиву знизиться на 10%, це означатиме, що ви переплатили 500 доларів; навпаки, якщо ціна зросте, торговець зазнає збитків. Ця невизначеність ускладнює як споживачам, так і торговцям сприймати криптоактиви як "міру вартості".
Основним рішенням цієї проблеми вважається "стабільна монета" — тип криптоактивів, що прив'язаний до фіатних валют (таких як долар США, єна). Теоретично, стабільні монети можуть поєднувати технологічні переваги криптоактивів (швидкість, низька вартість, трансакції між країнами) та стабільність цін фіатних валют. Проте на практиці розвиток стабільних монет все ще стикається з двома основними викликами:
1. Протиріччя між централізацією та децентралізацією
Наразі основні стабільні монети використовують модель "грошового забезпечення": емітент повинен зберігати 1 долар США в банківському рахунку як резерв за кожну випущену стабільну монету. Хоча ця модель забезпечує стабільність цін, вона знову вводить ризик централізації — користувачам потрібно довіряти емітенту, що є "достатніми резервами" і "не зловживає коштами". В історії один відомий стабільний монета викликала паніку на ринку через проблеми з прозорістю резервів, що призвело до короткочасного відхилення її ціни від прив'язки до 1 долара.
2. Технологічні перешкоди децентралізованих стабільних монет
Інший підхід – це "алгоритмічні стабільні монети", які автоматично регулюють попит і пропозицію за допомогою смарт-контрактів для підтримки стабільності цін, без централізованих резервів. Але такі стабільні монети залежать від "надмірного забезпечення" (наприклад, застава криптоактивів на суму 200 доларів для стабільних монет на 100 доларів) і можуть зіткнутися з "смертельною спіраллю" (падіння цін викликає ліквідацію, що ще більше посилює розпродаж) в умовах екстремальних ринкових коливань. Станом на сьогодні жодна децентралізована стабільна монета не досягла масштабу та стабільності стабільних монет, забезпечених фіатними валютами.
Є думка, що пропонується інноваційна ідея: децентралізована стабільна монета, яку підтримує мережа роздрібних торговців. Подібно до банківських квитанцій, випущених «диким котом» у США у 19 столітті, вона буде спільно гарантована регіональними торговими альянсами та підтримуватиме свою вартість за рахунок реальних товарів і послуг. Така модель може поєднувати децентралізацію та практичність, але для цього потрібно створити широкий консенсус серед торговців і довіру користувачів, що важко реалізувати в короткостроковій перспективі.
Перспективи майбутнього: органічний ріст та множинне співіснування
Криптоактиви в електронній комерції не стануть революцією, що відбудеться миттєво, а швидше за все, це буде органічний процес зростання. З розширенням бази користувачів, які володіють криптоактивами (за даними одного аналітичного агентства, у 2023 році кількість власників криптоактивів у світі перевищила 420 мільйонів), мотивація для підключення бізнесу природно посилиться; водночас, зрілість технології стабільних монет (як централізованих, так і децентралізованих рішень) поступово вирішить проблему волатильності.
Врешті-решт, Криптоактиви та традиційні платіжні системи можуть скласти різноманітну модель співіснування: стабільні монети для щоденних дрібних платежів, основні Криптоактиви як інструмент для великих трансакцій між країнами, а традиційні платіжні методи продовжать обслуговувати користувачів, які не люблять ризик. Як у в'язниці "лапша та тютюн співіснують" — перший є основним засобом обміну, а другий як "зберігання вартості" — майбутня платіжна екосистема також буде диференційована в залежності від різних сценаріїв потреб.
Технології ніколи не чекають на вагань. Історія Інтернету говорить нам, що коли інфраструктура резонує з звичками користувачів, швидкість змін перевищує всі очікування. Справжній вибух криптоактивів у сфері електронної комерції, можливо, лише на відстані "вбивчого додатку" — а зрілість стейблкоїнів може стати тим ключовим зворотним моментом.